«Тому й служать мистецтва, щоб дати 

                                                                                                           можливість пізнання добра і зла»           

                                                                                    (німецький художник Альбрехт Дгорер)

Мистецтво є однією з найдавніших сфер людської діяльності, адже людство здавна оточувало себе різноманітними оздоблени­ми речами, прикрашало помешкання, одяг, побут. Поступово відбувалося становлення системи образів, які були тісно пов'язані з етнічними та національними особливостями, а пізніше стали визначати специфіку й рівень культури того чи іншого народу. Яка ж роль художніх цінностей у житті людини та суспільства, в розвитку світової цивілізації?

​

Мистецтво як особлива галузь діяльності розвивається за власними законами творення і побутування, має свої важелі впливу на людину. Насамперед, це явище високої естетичної наснаженості, яке виникло завдяки вічному прагненню людини до краси й гармонії в усьому, до творчості, до самовдосконалення. Слова «краса» і «гармонія», як і «творчість», «художній  образ», «прекрасне», «досконале», «митець» належать до основних категорій естетики та мистецтвознавства, які вивчають специфіку художніх явищ у науковому плані.

 

Поняття «мистецтво» об'єднує всі види художньої творчості й вод­ночас відокремлює їх від інших видів людської діяльності. У сучасному тлумачному словнику української мови слово «мистецтво» трактується у двох значеннях:

1. творче відображення дійсності в художніх образах, творча художня діяльність;

2. досконале вміння в якійсь справі, галузі; високий ступінь виявлення майстерності в будь-якій сфері діяльності.

 

Навіть сам термін «мистецтво» далеко не відразу набув сучасного значення, хоча він існував із сивої давнини. У Давній Греції, наприклад одним словом «техне» позначали і мистецтво, і техніку, тобто майстер­ність. Симптоматично, що серед покровительок мистецтв — античних муз, які опікувалися багатьма різновидами музично-поетичного і театрального мистецтва,— немає музи образотворчого мистецтва та архітектури, адже цю діяльність тоді відносили до ремесла. Разом із тим, існували музи історії та астрономії, які сьогодні ми розглядаємо не як художні, а як наукові галузі знань.

​

Мистецтво у другому значенні цього слова є обов'язковою умовою" художньої діяльності (як і будь-якої іншої), котрій притаманна майс­терність. Наприклад, кулінарне або перукарське мистецтво, мистецтво вести дискусію або водити автомобіль, мистецтво дипломатії тощо.

​

У середньовічній освіті учні опановували так звані «сім вільних мистецтв», але йшлося насправді про вивчення у навчальних закла­дах граматики, геометрії та інших наук, а з мистецтв до цього набору входила лише музика.

​

Коли ми говоримо «мистецтво», то найчастіше маємо на увазі художню творчість у царині музики, літератури, театру, живопису, графіки, скульптури, архітектури, кіно тощо. Отже, видів мистецтва існує дуже багато, і кожен з них має свою художньо-образну мову, відмінну від інших.

​

Через художні образи людина не лише відображає дійсність, в також задовольняє власні естетичні потреби, виявляє свої творчі здібності. Тобто художня творчість активізує особистісний потенціал: сприяє розвитку індивідуальності. У цьому глибинна єдність усіх ви к мистецтва як форм культури. Це його велика культурна місія - пробуджувати в кожному здатність до естетичного освоєння життєвого простору, його відтворення в образно-символічному ключі з опорою на ресурси творчої уяви. Вельми важливо, що естетичне ставлення  котре виникає у людини під впливом спілкування з художніми і цінностями та у процесі практичної художньої діяльності, є передумовою творчості у будь-якій іншій сфері.

Кадацька Ірина Володимирівна

учитель художньої культури