Біографічна довідка

Народився 16 червня 1994 року в селі Білоусівка Вознесенського району Миколаївської області, в багатодітній родині Білих Віктора Івановича та Валентини Савівни. Віктор має ще двох сестер Оксану та Тетяну, брата Дениса. Батько – Білий Віктор Іванович -  працював в колгоспі механізатором. На даний час веде особисте господарство – є одноосібником.

Мама – Біла Валентина Савівна – домогосподарка. Перебуває у відпустці по догляду за дитиною-інвалідом, бо старша сестра Віктора Тетяна має інвалідність.

У 2000 році Віктор Білий пішов до 1 класу. Його зустріла на прозі до країни Знань перша вчителька – Остапенко Світлана Вікторівна. Вітя ріс добрим, спокійним, врівноваженим хлопчиком. Мав дружні відносини з однолітками. Після закінчення початкової школи Білий Віктор  є учнем середніх класів, де його наставником і класним керівником  стала Артеменко Людмила Іллівна, а в подальшому – Майко Олег Миколайович. У Білоусівській школі Віктор навчався з 2000 по 2009 рік. Після закінчення 9 класу  визначився з професією – стати кухарем, тому свою професійну підготовку вирішив отримати у Новоодеському професійному аграрному ліцеї, в якому навчався з 2009 по 2012 рік. Після закінчення ліцею отримав диплом зі спеціальністю кухар-кондитер.

Попрацювати за спеціальністю не вдалося, тому що восени 2012 року Віктор був призваний до лав Збройних Сил України для  проходження строкової військової служби.

Службу  проходив у місті Львів, в/ч 3002. У 2013 році був демобілізований і повернувся до рідного села.

​​​Захисник Батьківщини

У березні 2014 року отримав повістку з військомату по мобілізізації в зону АТО. Проходив підготовку в навчальному центрі у місті Львів. На яворівському  полігоні у містечку Гвардійське, де відпрацьовувалася тактика ведення сучасного бою.

З квітня було розпочато формування  III батальйону для подальшої відправки в зону АТО  в село Піски  Донецької області, де  і проходив службу на передовій , без ротації на протязі 9 місяців.

Отримав нагрудний знак «Гвардія». Має звання  «молодший сержант». Військова спеціальність: навідник-оператор БМП- 2.

З лютого 2016 року по квітень 2016 перебував у зоні бойових дій біля села Попасного та села Покрівське. Демобілізувався 14.04.2016 року.

Біографічна довідка

Білий В.С. народився  28.05.1988року у  с. Білоусівка. Батько- Білий Сергій Іванович. Мама - Біла Надія Василівна. Сестра - Біла Олена Сергіївна.

У 1995 році розпочав навчання в 1 класі Білоусівської загальноосвітньої школи. «Другою мамою» стала  Остапенко Світлана Вікторівна. Саме вона так характеризувала учня четвертого класу: «Володимир старанний, багато читає, з повагою ставиться до дорослих та менших товаришів. Добросовісно виконує громадські доручення». Закінчивши початкові класи, перейшов у середні. Класним керівником була Дрозд Наталія Віталіївна. Час навчання у Білоусівській школі - з 1995 по 2005 рік.

Після закінчення 11 класу пішов навчатися до  Надбузького професійно- технічного ліцею за спеціальністю «фермер». У 2007 році був призваний до лав Збройних Сил України. Службу проходив у Дніпропетровську (нині – м.Дніпро), інженерні війська.

​Захисник Батьківщини

По закінченню строкової військової службу, маючи військове  звання «єфрейтор», Володимир підписав контрактний договір на військову службу. Службу проходив за такими військовими напрямками: 2008- у Миколаєві, льотні війська, с. Кульбабіно

2012- с.Мартинівське, військово-повітряні війська.

2016 - 2017 роки- зона АТО, Дніпропетровська обл. (нині Дніпровська обл.) Отримав звання «старший сержант».

Біографічна довідка

Гузь Сергій Володимирович 1989 р.н. Батько: Гузь Володимир Павлович. Мати: Гузь (Тарелкіна) Наталія Василівна. Має сестру Наталію.

Навчався в Білоусівській ЗОШ І-ІІІ ступенів з 1996 по 2006 рік. Класоводом була Співак Л. В., класним керівником – Коберняк С.В.

В 2006р. вступив до педагогічного інституту ім. Сухомлинського на факультет фізичне виховання. Захоплювався футболом, брав участь в районних змаганнях, команда неодноразово займала призові місця.

З 2007 по 2008р. служив у Збройних силах України.

Захисник Батьківщини

1 серпня 2014р. Сергія мобілізували до лав української армії. Служба розпочалася в Мартинівській частині Вознесенського району. Через тиждень перевели в м. Краматорськ Донецької області. Краматорськ є штабом АТО.

Із спогадів Сергія:

На той час, ми, необстріляні бійці, не знаючи жаху війни, рвалися на передову. З тридцяти бійців, прибувших з Мартинівки, сімнадцять виявило бажання перевестися в бойову частину, серед них був і я. Написавши колективне звернення до головнокомандуючого  ВДВ,  який  в  той  час   перебував  в  Краматорську,    ми  стали чекати відповіді. Через деякий час, нам повідомили, що ми переїжджаємо в розташування 25-ої ОПДБР (окремої повітряно - десантної бригади). Так і сталося, нас, 17 чоловік, перевели в іншу бригаду. Ми прибули в пгт. Гвардійське Дніпропетровської області. Тут організовувалися збори на відправлення в АТО. Мене зарахували на посаду стрільця, помічника гранатометника. Часу на підготовку не було. За три дні ми встигли коротко пройти курс тактичної підготовки. Перші пейзажі Донецької області, які запам’яталися, це терекони, їх в наших краях не побачиш. Ми прибули в Дебальцево. Через день всі ми були на передовій. Зайнявши селище Нижню Кримку і шахту Жданівську, ми отримали наказ закріпитися і корегувати вогонь нашої артилерії, а в разі наступу ворога, якомога довше тримати позиції. Саме тут ми вперше відчули на собі мінометні обстріли і прийняли перше бойове хрещення.

Після бойових дій в Дебальцево приймав участь у формуванні 81–ої десантно-штурмової бригади в місті Дружківка. З квітня по вересень 2015 року знаходився в зоні АТО. За час служби приймав участь у турнірі з футболу серед військовослужбовців спеціального призначення, де команда 25-ої бригади, за яку я грав, перемогла у фіналі миколаївських десантників з рахунком 4 : 3.

15 вересня 2016 року демобілізований у запас.

Біографічна довідка

Дата народження: 28 грудня 1994 р. Місце народження та проживання: село Білоусівка. Батьки: Дрозд Віктор Володимирович, Дрозд Оксана Миколаївна.

У 2000 році був зарахований до 1 класу Білоусівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів. У 2009 році закінчив 9 клас Білоусівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, отримав свідоцтво про базову загальну середню освіту. З 2009 року продовжив навчання у Вознесенському професійному ліцеї. Професійна освіта: маляр - штукатур, облицювальник – плиточник.

Захисник Батьківщини

Перебував в зоні АТО з вересня 2014 року по квітень 2015 року.

Службу проходив в зенітно – ракетних військах. Місце розташування військової частини - м. Біла Церква. Місце проходження служби – Україна, Луганська область. Звання – старший солдат. Має відзнаку - Нагрудний знак «Учасник АТО». Має посвідчення учасника АТО.

Біографічна довідка

Народився 21.04.1991 року.  У Білоусівській ЗОШ навчався з 1998 – 2006 роки. Класоводом була Пронтенко Т.О., класним керівником Янковська О.М.

Професійно-технічну освіту здобув у Вознесенському аграрному ліцеї.

Працював у Вознесенській в/ч А 2920.

Сімейний стан : неодружений.

В зоні бойових дій перебував два рази: жовтень-листопад 2014 року; січень-березень 2015 року.

Захисник Батьківщини

Докієнко Сергій, маючи спеціальність завідуючого ремонтної майстерні електронно-оптичних  приладів Вознесенської військової частини А 2920, проходив службу в зоні бойових дій в бригаді по обслуговуванню артилерійського озброєння військових частин. Основними місцями служби були міста Маріуполь  і Краматорськ. Військову техніку доводилося ремонтувати на лінії зіткнення, якщо це не вдавалося тоді техніку переправляли у спеціалізовані ремонтні майстерні.

Командиром бригади (комбриг) був полковник Кронов.

Під час перебування та виконання своїх обов’язків в зоні АТО вразив величезний обсяг роботи, яку виконували волонтери з обслуговування військового персоналу.

Забезпечення продуктами харчування, обмундирування, налагодження побуту.

Сергій має посвідчення учасника АТО, видане заступником начальника Головного Управління персоналу Генерального Штабу Збройних Сил України полковником І.О. Миколаїнко. За відмінне виконання своїх службових обов’язків Сергій нагороджений медаллю «ЗА ОБОРОНУ РІДНОЇ ДЕРЖАВИ» та почесним нагрудним знаком «ЗА САМОВІДДАНУ  ПРАЦЮ В ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ».

Біографічна довідка

Народився Звєков Валентин Борисович  13 березня  1970 року  в селі Білоусівка у багатодітній сім᾽ї колгоспників. Батько - Звєков Борис Михайлович 1937 року народження – механізатор; мати – Звєкова Таїсія Іванівна 1942 року народження, має 41рік трудового стажу, мати –героїня.

З 1978 – 1985 рр. навчався в Білоусівській  середній школі. Класовод – Співак Лідія Василівна, класний керівник – Картамишева Валентина Сергіївна. Закінчивши 8 класів, вступив до ПТУ – 31 у м. Миколаєві, де отримав професію електрика і повернувся в рідне село та працював в колгоспному електроцеху, доки не призвався до лав Радянської армії. Службу проходив у Чорноморському флоті в м. Севастополі (3 роки).

З 2002 по 2012 роки працював на будівництві в м. Києві. Нині проживає в селі Білоусівка.

Захисник Батьківщини

У серпні 2014 року добровольцем пішов служити в Збройні Сили України (Миколаївська 79-аеромобільна бригада). Два місяці проходив бойову підготовку на Тернівському полігоні під Миколаєвом. У листопаді з Широкого лану відправлено ешелонами на Петропавлівку Херсонської області, де доукомплектовувались до грудня місяця.

Брав участь в АТО  у Донецькій і Луганській області у складі в/ч ПА В4174 в період з 13.11.2014 -14.01.2015, 23.01. -04.03.2015, 09.03. -30.04.2015, 09.05-10.08.2015. Військова спеціальність – зенітник-навідник РВП. Командир Тесленко Богдан (капітан).Видано бойове посвідчення. Нагороджений медаллю «За участь в АТО». 17 вересня 2015 року за Указом Президента України №328/15р. демобілізований із Збройних Сил України військовою частиною ПА В4274.

Біографічна довідка

Народився в селі Білоусівка 16 жовтня 1975 року. Мати – Івановська Марія Лук’янівна, батько – Івановський Миколай Ілліч. У 1981 році пішов до 1 класу Білоусівської школи. Першою вчителькою була Співак Лідія Василівна. Класним керівником  -  Туркас Ольга Дмитрівна. Після закінчення школи у 1992 році пішов вчитися до автошколи, закінчив курси тракториста. З 1993 по 1995 служив в лавах Української армії. Потім після армії працював у колгоспі ім. Димитрова, трактористом.

Захисник Батьківщини

2015 – 2016 році був мобілізований у збройні сили України брав участь в антитерористичній операції Донецької та Луганської областей у взводі технічного забезпечення, у 1 окремій танковій бригаді механізованого батальйону (водій – механік). Має посвідчення учасника бойових дій.

Біографічна довідка
Калашніков Віталій Анатолійович народився 05.05.1993 року в селі Білоусівка. Батько – Калашніков Анатолій Миколайович, мати – Калашнікова Валентина Володимирівна. Має брата Ігоря.

Навчався у Білоусівській ЗОШ І-ІІІ ступенів з 2000 по 2009 рік. Класоводом була Петренко Лідія Іванівна, класним керівником – Кадацька Ірина Володимирівна. У 2009 році вступив на навчання до Миколаївського машинно-будівного ліцею від заводу «Зоря». Після закінчення ліцею працював два роки на заводі.

З весни 2012 по весну 2013 проходив службу у Збройних силах України. В даний час навчається у Харківському національному технічному університеті на факультеті військової підготовки.

​Захисник Батьківщини

У 2014 році підписав умови контракту для проходження служби у Збройних силах України. Служба розпочалася у 145-ій окремій ремонтній полковій бригаді міста Миколаєва.

У 2015 році у навчальному центрі Десна пройшов перекваліфікацію на керування БМП-2.

Після навчань був переведений у 128-му окрему гірськопіхотну бригаду, яка була укомплектована у Широкому Лані. У складі цієї бригади був відправлений в зону АТО.

Брав участь у бойових діях міст Авдіївка, шахти Бутівка з 1 березня по 15 вересня 2016 року.

Має відзнаку – нагороджений знаком «Учасник АТО».

Біографічна довідка

Коврига (Батурська) Наталя Володимирівна 1980 р.н. Батько: Батурський Володимир Федорович. Мати: Батурська Валентина Степанівна. Має брата Андрія.

З 1986 по 1997 рік навчалася у Білоусівській ЗОШ І – ІІІ ступенів. Класоводом була  Пронтенко Тетяна Олександрівна. Класним керівником – Ступіна Галина. Має вищу освіту: у 2011 році закінчила Полтавський торгівельно-економічний університет (облік і аудит).

Вийшла заміж. Чоловік – Коврига Володимир  – начальник відділу по боротьбі з незаконним обігом наркотиків. У 2007  році трагічно загинув при виконанні службових обов᾽язків.

До служби в Збройних Силах України тривалий час працювала бухгалтером в кількох установах міста Вознесенська.

З 21 квітня 2015 року - контрактна служба  у Збройних Силах України.

​​Захисник Батьківщини

Наталя  дуже хотіла служити саме  42-му  бойовому батальйоні, а для того щоб туди потрапити необхідно було отримати відношення про те, що їм необхідний фахівець, проте на той час батальйон був укомплектований. Тому довелося піти  на контрактну службу. 42 ОМПБ був сформований у червні 2014 року і два роки безвихідно перебував в зоні АТО. У 2016 році батальйону вручили прапор Президента України «За бойові досягнення». Спочатку Наталя служила рядовим – фінслужба, далі – молоший старшина роти матеріального забезпечення, потім – відділ зв᾽язку, командир відділення, зараз – старший сержант, т.в.п начальника речової служби.

Незабаром  Наталя отримає первинне офіцерське звання.

Географічне переміщення батальйону вражає: Константинівка (Донецька обл.),Дзержинськ, Зайцево, Майорськ, Горлівка, у листопаді 2016 у Донецькому аеропорті – сектор Д. Наразі, з квітня 2017 року, батальйон перебуває на полігоні у Широкому Лані  для поповнення резерву кадрів за рахунок резервного фонду.

Нагороди Ковриги Н. В.: грамоти «За старанність та розумну ініціативу, сумлінне виконання службових обов᾽язків, високі показники у бойовій і професіональній підготовці» від т.в.о. Сухопутних військ ЗСУ; «За мужність і самавіддіність» від бригади 57; «За патріотизм і професіоналізм» від командира В-4750; «За значний особистий внесок у зміцнення обороноздатності Батьківщини» від командира В-4750; «За підсумками 2016 року» від командувача військово-оперативного командування(Південь). Має медалі: «За службу державі» №1780 24 жовтня 2015 року; «За оборону рідної держави» № 7423 12.12.2015р.; «За заслуги» 01.03. 2016 р.; «За відродження України» №0958 15.06.2016р.; «Ветеран бойових дій» , посвідчення учасника  бойових дій.

Біографічна довідка

Народився 12 травня 1976 року в селі Білоусівка  Вознесенського району Миколаївської області   в  родині робітників.

Батько: Котляр Василь Омелянович

Мати: Котляр Валентина Миколаївна.

У  1983 році був зарахований до першого класу Білоусівської ЗОШ І-Ш ступенів. Першими шкільними стежками водила Петренко Лідія Іванівна, яка згодом передала своїх вихованців вчителям середньої та старшої школи. Класним керівником була  Артеменко Людмила Іллівна.

Після закінчення школи навчався у Вознесенському ДОСААФ. Здобув професію водія.

З 1994  по 1996 рр. проходив службу у Збройних Силах України . Після  демобілізації пішов працювати у Білоусівську АГРОПРОМТЕХНІКУ водієм-слюсарем.

З 2005 року працює на посаді охоронця Білоусівської сільської ради.

Захисник Батьківщини

11 лютого 2015 року був мобілізований до Збройних Сил. Протягом місяця проходив  військово-тактичну  підготовку  у  місті  Львові. Для  проходження  служби направлений до військової частини 3011 Національної Гвардії України.

У березні 2015 року  п’яту стрілецьку роту з охорони взводних  опорних пунктів було розприділено до міста Маріуполя. Котляр С.В. проходив службу у цій роті у званні сержанта на посаді водія. Безпосередніми обов’язками  передбачалося   утримання бойової машини у належному стані. Намагався виконувати сумлінно службові накази, проявляти виконавчу дисципліну, старанність.

У незначні періоди спокою вдосконалював професійну майстерність самостійно та з допомогою бойових побратимів. Вважає, що саме це допомогло йому застосувати знання на практиці, уникаючи небезпечних для життя ситуацій. За час служби багато чого в житті переосмислив, багато речей побачив у іншому світлі. Переконався, що справжні друзі ніколи не зрадять, а все інше у житті – менш важливе. Проведені дні у зоні АТО були, звичайно,   нелегкими, але збагатили певними знаннями, загартували, укріпили в думці, що Батьківщина – одна. А любити і захищати її наш почесний обов’язок.

У січні 2016 року  отримав посвідчення учасника бойових дій. У квітні 2016 року демобілізований із лав Збройних Сил.

Біографічна довідка
Мущинський Ігор Олександрович  народився 26.08.1988 року. Батько: Мущинський Олександр Степанович. Мати: Мура Тетяна Федорівна. Має сестру Ірину.
Навчався у Білоусівській ЗОШ І-ІІІ ступенів з 1994 року по 2002 рік.  Класоводом у 1 класі була Багрін Ж.Л., потім -  Остапенко С.В. Класним керівником була Дрозд Н.В.
У 2003 році вступив до професійно- технічного ліцею №18 та здобув професію столяра, будівельника-тесляра. Улюбленим захопленням  Ігоря є риболовля.

​Захисник Батьківщини

30.05.2015 року Ігор прибув до лав української армії добровольцем. 12.06.2015 року прийняв присягу. Служба розпочалася в Широкому Лані Миколаївської області ВЧ № 3416, де місяць був на підготовці. Потім з 29.07. 2015 р. перевели до УВЧ № 2950 в місті Старобільську на 29-ий блокпост біля розвилки «Золоте» та «Щастя». Між собою бійці називали це місце «Золоте щастя». 28.08.2015 року  у місті Києві  разом з одно службовцями батальйону «Айдар»  брав участь у марші на честь Дня Незалежності. Згодом Ігоря перевели під Горлівку,  де з осені до весни він перебував в місті Новгородському. У грудні 2015 року  до  військовослужбовців приїзджала служба новин «ТСН» -  знімали фільм про події, які сталися в Новгородському, це був  документальний фільм «Вимушені сусіди». У період з 15.101.2015 р. по 16.03.2016 р. та з 11.05.2016 р. по 29.07.2016 р. Ігор брав  безпосередньо участь в АТО: забезпечував проведення антитерористичної операції  та захист  суверенітету і територіальної цілісності України на території Луганської, Донецької та Маріупольської областей.  29 липня 2016 року був демобілізований.

Біографічна довідка

Петренко Олег Володимирович 1990р.н.. Батько: Петренко Володимир Олександрович. Мати: Петренко Олена Олександрівна. Має старшого брата Віталія.

Навчався в Білоусівській ЗОШ І-ІІІ ступенів з 1997 по 2007 рік. Класоводом була Петренко Л.І., класним керівником – Козлова С.П., Богдан І.Б. У 2009-2010 рр. – навчався в Миколаївському суднобудівному ліцеї та здобув середню спеціальну освіту «Електромонтажник з освітлювальних робіт та електроустаткування». У 2011-2015рр. працював у Чорноморському суднобудівному заводі електромонтажником. Але весь цей час Олег мріяв стати десантником, як батько.

​​Захисник Батьківщини

10 лютого 2016 року підписав контракт на війську службу у Збройних силах України до військової частини А0224 79-ї десантно-штурмової бригади. Олег пройшов військові навчання при своїй частині в м.Миколаєві та у військовій частині А0229 у м.Житомирі, отримав військове звання «старший солдат» і став водієм БТР-80.

Петренко Олег  вперше перебував  у зоні проведення антитерористичної операції з 13.10.2016р. по 28.01.2017р. Запам’яталися  перші місця нашої дислокації – це м.Слов’янськ та с.Зайцево Донецької області. Олег був вражений від того, що там побачив: колись багаті села та міста нагадували розрухи, покинуті будинки, розбомблене майно, перевернуті машини. Одного разу у бригаду волонтери привезли подарунки від Вознесенського аграрного коледжу. Було дуже приємно, адже це майже з дому. До Дня Збройних сил України 6 грудня 2016 р.  бригада відвідала дитячий інтернат у м.Терецьк Донецької області. Діти підготували  концерт: розказували вірші, співали, а потім подарували нам листівки та малюнки.

Удруге Олег перебував в зоні АТО в період з 10.02.2017р. по 27.02.2017р. Бійці перебували у районі с.Водяне Донецької обл. Ось тут  були і  безсонні ночі, скрізь стрільба. Земля дрижала від градів та важкої артилерії, яка по них гасила. У квітні-травні 2017 року Олег Володимирович проходить 8-тижневі Міжнародні європейські навчання на Львівському полігоні. Тут все було за натовськими стандартами. Особливо бійці були вражені кухнею, де на день на солдата виділяється близько 20 доларів США.

Біографічна довідка

Олександр Ярославович народився 20 травня 1977 року в селі Білоусівка Вознесенського району Миколаївської області. Батьки: Снігур Надія Іванівна та Снігур Ярослав Лукич.   З 1984 по 1994 роки  навчався у Білоусівській середній школі І-ІІІ ступенів. В початковій школі класоводами були Остапенко Світлана Вікторівна та Афоніна Євгенія Миколаївна. В середній та старшій школі класними керівниками були Янковська Олена Миколаївна та Доскаленко Оксана Трохимівна. В школі захоплювався спортом: баскетболом, футболом,  гандболом. У 1995 році призваний до лав Української Армії, де проходив службу у в/ч А0242, працював водієм і отримав військове звання «молодший сержант».

Захисник Батьківщини

З серпня 2014 року по серпень 2015 року призваний на службу у зону антитерористичної операції. Під час перебування в зоні АТО працював старшим водієм-машиністом заправної машини в 79 ОАЕМБР в/ч А0224. Перебував на дислокації в «гарячих точках»: с.Піски, с.Водяне, с. Новотроїцьке, м. Краматорськ, м. Слов’янськ, м. Маріуполь, а також перебував під Донецьким аеропортом. Бойовими побратимами Олександра Ярославовича стали: Довбенко Володимир Михайлович, Звєков Валентин Борисович, Парсенюк Іван Васильович.

28 жовтня 2015 року Снігура Олександра Ярославовича нагороджено медаллю  «Учасник АТО», присвоєно звання «ветеран війни» та отримано посвідчення  учасника АТО.

Біографічна довідка

Народився Урбанович Леонід Іванович  9 лютого  1995 року  в селі Білоусівка у багатодітній сім᾽ї. Батько –Урбанович Іван Олексійович 1964 року народження – токар; мати – Урбанович (Савченко) Валентина Леонідівна 1966 року народження.

З  2001 - 2010 рр. навчався в Білоусівській  загальноосвітній школі. Класовод – Пронтенко Тетяна Олександрівна, класний керівник – Звєкова  Наталія Олександрівна (з 5-7 кл). та Ляшенко Ірина Іванівна ( 8-9 кл).

Закінчивши 9 класів, вступив до Миколаївського машинобудівного ліцею, де отримав професію верстатник широкого профілю оператор станків ЧПУ.

Після закінчення  ліцею працював на заводах м. Миколаєва  - машинобудівний та завод « Екватор».

Захисник Батьківщини

З 2013-2015  служив у Збройних силах України. Строкову службу проходив у м. Львові, в/ч 4114  Внутрішні війська (зараз Національна Гвардія України) (2 роки).

З 2015  року працює в поліції охорони м. Южноукраїнська. Нині проживає в селі Білоусівка.

Під час проходження строкової служби області    брав участь в АТО . З 05.10.2014 – 18.11.2014   -  м. Славянськ  Донецької області    у  складі  в/ч  4114  по  охороні громадського порядку та на блокпостах. Командир Мельнечук (підполковник). Військова спеціальність Урбановича В. – старший стрілець.

Видано бойове посвідчення.

Нагороджений грамотою «За старанність, розумну ініціативу, сумлінне виконання службового обов’язку  , зразкову військову дисципліну».

20  травня 2015 року за Указом Президента України №88/15р. від 17.02.2015 року демобілізований із Збройних Сил України військовою частиною 4114.

Біографічна довідка

Народився 28 лютого 1980 року на ст. Ургал – 2 Верхньо –Буриїнського району Хабаровського краю. Батько – Удова Василь Васильович, працював водієм, зараз на пенсії. Мати -Удова Тетяна Василівна, зараз на пенсії.

У 1985 році був зарахований до Білоусівської середньої школи. Першою вчителькою  була – Петренко Лідія Іванівна. Ріс активним, допитливим та непосидючим хлопчиком. З 5 класу класним керівником була  Кадацька Ірина Володимирівна. Закінчив в 1994 році 9 класів Білоусівської середньої школи. Повну загальну середню освіту отримав в Вознесенській вечірній школі.

У 1998 році був призваний на строкову службу  Збройні сили України. Службу проходив  в Одеській області в\ч д 0100,працював командиром відділення , отримав військове звання сержант. В листопаді 1999 року був демобілізований. З 2000-2010 працював водієм; з 2010  - військовослужбовець за контрактом, свій шлях починав в  с. Бузькому, Вознесенського району в\ч  А 2734; у 2012 році  переведений до м. Севастополя в\ч А 3009 –ЗРВ.

Захисник Батьківщини

У 2014 році , у зв'язку з подіями в країні переведений до м. Одеси у в\ч А1620. Звідси добровольцем пішов захищати Батьківщину в зоні АТО.

Перебуваючи в пятій ротації зведенного загону повітряних сил під позивним «Зеніт» брав участь в боях за Авдіївку, шахту Бутівка, Донецький аеропорт. В документальному фільмі «Позивний «Зеніт» висвітлені ці події та використані фрагменти відео зроблені бійцями цього загону.

В боях Олег втратив пятьох товаришів.

Має нагороди та відзнаки:

• Почесний нагрудний знак«За взірцевість у військовій службі»

• Почесна відзнака « Учасник АТО»

• Почесна відзнака «Учасник бойових дій»

• Почесна відзнака « Перемога за нами» сектор «Б»

• Медаль « Ветеран війни»

• Подяка від президента« За самовіддане служіння українському народу»

• Має посвідчення « Учасника бойових дій».

На даний час проходить службу в 38 об'єднаному  навчальному центрі м. Васильків на посаді командира взводу – викладач, військове звання – прапорщик.