Лялька-мотанка або вузликова лялька - давній сакральний оберіг, якому вже понад 5000 років. Такі ляльки можна знайти у багатьох країнах. їх почали робити відтоді, як навчилися вирощувати льон, Ганчіркова лялька була не просто іграшкою. Вважалося, що вона захищала людину від неприємностей і лиха. Ляльку часто використовували в ритуалах. При виготовленні ритуальної ляльки в неї вплітали все те, чого людина хотіла позбавитися /лиха, хвороби/, і спалювали на вогнищі або топили у воді.

 

Спочатку лялька виникла саме як атрибут обряду, а згодом з'явилася і лялька-оберіг, 1 тільки після цього лялька стала дитячою іграшкою. Вузликова лялька - нащадок ляльки-божества, що символізувала Рожаницю, богиню- заступницю жіночої долі, хранительку плодовитості, якій поклонялися у давньослов'янські й трипільські часи. Сьогодні така лялька більш відома як мотанка.

 

Чому ж лялька називається мотанкою? Річ у тому, що виготовлення цієї магічної іграшки - цілий ритуал, при якому користуватися ножицями, голками та іншими колюче ріжучими предметами заборонялося - щоб щастя-долю не колоти й не різати. Клаптики тканини рвали руками на менші шматочки, скручували мотузочками й нитками - і лялька- мотанка готова.

 

При створенні ляльки-мотанки кожна дрібниця мала значення. Так, нитки намотували по ходу Сонця /зі сходу на захід/, по спіралі /символ безкінечності духовного жита/. При цьому бажали людині, для якої робився оберіг, добра І щастя, міцного здоров'я, начитували молитви.

 

Дуже суворо дотримувалися ще одного правила: змайструвати ляльку-мотанку так, щоб вона стала оберегом, треба було за один раз, не відкладаючи роботу на потім, на завтра. Вважалося, що зроблене вдруге перекреслює те, що було створене в перший раз. і таким чином, оберіг втрачає свою силу.

 

Для виготовлення мотанки-оберега брали клаптики ношеного одягу, до того ж «щасливого» - того, який носили у кращі періоди життя, не затьмарені ні лихом ні бідністю.

 

Обрядові ляльки, на відміну від оберегів, робили З НОВОЇ гарної тканини, їхній одяг прикрашали вишиванням, шовковими стрічками та тасьмою.

 

Риси обличчя у традиційних ляльок-мотанок відсутні. За язичницькими уявленнями, крізь обличчя в ляльку вселяється душа, А душа буває гарною або поганою. Народ вірив, що в мотанці зберігається дух предків і вона може передавати досвід від покоління до покоління.

 

Таємниці виготовлення ляльок передавалися в родині від матері до дочки. Коли дівчина брала шлюб, мати дарувала їй ляльку-мотанку як оберіг для нового дому. Хворій дитині давали погратися з лялькою, після чого ляльку знищували: вірили, що лялька всотує в себе хворобу.

 

Оскільки народні ляльки з тканини були невід'ємною частиною селянського побуту, пов'язаного з землеробством і домашнім вогнищем, вони і в давнину, і сьогодні є символом плодючості, материнства і своєрідним оберегом.

Кадацька Ірина Володимирівна

учитель трудового навчання