Сьогодні в освіті йдеться про формування людини, здатної приймати відповідальні рішення, критично мислити, творчо вирішувати проблеми, само реалізуватися, а отже, про формування компетентної особистості. Питання формування компетентностей висвітлено в Концепції загальної середньої освіти, Концепціях мовної та літературної освіти, Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти, нових програмах. Важливо нині є не тільки вміння оперувати власними знаннями, а й бути готовим змінюватись й пристосовуватись до нових потреб ринку праці , оперувати й управляти інформацією, активно діяти , швидко приймати рішення, навчатись упродовж життя. Проектуючи творчо своє життя, особистість оволодіває не лише знаннями, а й компетентністю.

 

Життєві компетентності – це знання, вміння, життєвий досвід особистості, її життєтворчі здатності , необхідні для розв’язання життєвих завдань і продуктивного здійснення життя як індивідуального життєвого проекту. Ідея досвіду спрямована на пошук шляхів «навчати навчатися»; розвиток життєвих компетентностей для досягнення успіху; реалізація проблемно – пошукової, дослідницької роботи учнів; формування творчої особистості; адаптація дитини до умов сучасного життя; підвищення позитивної мотивації учнів до навчання.

 

 «У кожній людині є сонце … Тільки не треба його гасити». Цей вислів мудреця Сократа став девізом у проведенні уроків української мови та літератури, що стимулюють розвиток таких життєвих компетентностей учнів.

 

Вважаю, що цей процес більш ефективний, коли діти застосовують свої знання та здібності відповідно до реальних життєвих ситуацій , виконуючи певні соціальні ролі, створюючи проекти, портфоліо тощо. Для цього спрямовую свою діяльність як вчителя-координатора у певному напрямку. На уроках української мови та літератури не лише даю дітям знання, а й навчаю бачити головне, робити висновки, самостійно здобувати знання, відкривати для себе щось нове, щоб потім адаптуватися в суспільстві та творчо працювати. Формування комунікативної компетентності – одне головних завдань формування адаптованої до сучасних умов людини. Ця компетенція формується в умовах безпосередньої взаємодії, тому є результатом досвіду спілкування.

 

Для формування комунікативної компетентності учнів на уроках використовую різні види мовленнєвої діяльності: аудіювання, письмо, говоріння , читання. Пропоную дітям ситуацію: уявіть собі , що одна людина робить іншій певну послугу, а та висловлює вдячність. Розіграйте цю ситуацію як розмову двох осіб. Або  змоделюйте випадок, який найчастіше трапляється у нашому житті на тему «У громадському транспорті», «У магазині»… Ефективним засобом формування комунікативної компетентності вважаю ситуативні завдання, які використовую у певній послідовності з урахуванням теми , змісту , етапу уроку, підготовленості класу. Так, наприклад, на уроці за темою «Усна відповідь на лінгвістичну тему» пропоную учням наступну ситуацію: «Уявіть, що ваші батьки зацікавилися, для чого вам вчити словосполучення?». Дайте усну відповідь на поставлене запитання.

 

Уроки літератури є плодотворним ґрунтом для формування умінь вести бесіду, вирішувати проблемні завдання. У кожному творі є художня деталь, яка збудить уяву читачів, змусить задуматися, провести аналогії з сучасним життям.

На уроках української літератури пропоную учням уявити себе журналістами, взяти інтерв’ю у батьків на теми, пов’язані з вивченням того чи іншого художнього твору. Наприклад, як би вчинили ваші батьки, уявляючи себе на місці матері й батька героїні поеми Т. Шевченка «Катерина».

 

Для формування творчої компетентності учнів застосовую методи продуктивного навчання, креативні методи, які дозволяють пізнавати світ, створювати власну освітню продукцію.

 

Одним із найголовніших завдань викладання української мови та літератури є підвищення полікультурної компетентності учнів і виховання любові до рідного слова, поваги до історії народу, його звичаїв, традицій.

 

На уроках використовую різноманітний матеріал краєзнавчого та
літературознавчого характеру. Добираю тексти про видатних людей, про досягнення культури, про соборність України, її історичне минуле.

 

Для компетентності саморозвитку характерне уміння самостійно здобувати інформацію з різноманітних джерел різними способами виділяти головне, аналізувати, оцінювати, використовувати на практиці для власного розвитку, прогнозувати результат такої діяльності, докладати зусилля для його досягнення.

 

Педагогічні правила щодо формування основних груп компетентностей учнів

Головним є не предмет, якому ви навчаєте, а особистість, яку ви фор­муєте. Не предмет формує особистість, а вчитель своєю діяльністю, пов’язаною з вивченням предмета.

На виховання активності не шкодуйте ні часу, ні зусиль.

Ставте учнів у ситуації, котрі вимагають виявлення та пояснення роз­біжностей між фактами, що спостерігаються, та наявним знанням.

Допомагайте учням оволодіти найбільш продуктивними методами на­вчально-пізнавальної діяльності, навчайте їх вчитися.

Частіше використовуйте питання «чому?», щоб на­вчити мислити причинно-розуміння є обов’язковою умовою розвивального навчання.

Пам’ятайте, що насправді знає не той, хто переказує, а той, хто засто­совує на практиці.

Привчайте учнів думати та діяти самостійно.

Слід частіше показувати учням перспективи їх навчання.

Використовуйте схеми, плани, щоб забезпечити засвоєння системи знань.

У процесі навчання обов’язково враховуйте індивідуальні особливос­ті кожного учня.

Вивчайте і враховуйте життєвий досвід учнів, їх інтереси, особливос­ті розвитку

Будьте обізнаними з останніми науковими досягненнями із свого пред­мета.

Заохочуйте школярів до науково – дослідницьких робіт..

Навчайте так, щоб учень розумів, що навчання є для нього життєвою необхідністю.

 

Дрозд Н. В., вчитель української мови і літератури

Білоусівської ЗОШ