Мета: З'ясувати, яку поведінку спід вважити моральною. Розкрити зв'язок моральних звичок з культурою поведінки школяра.

Обладнання: Виставка літератури з даної теми. Вислови ви­датних людей на дану тему.

 

Виховувати тепер дуже важка справа; думаєш, ну, все, те­пер закінчилось. Але: тільки все починається!..

М.Ю. Лєрмонтов

 

...Виховувати не значить тільки вигодовувати і доглядати... але і дати напрям серцю і розуму...

В.Г. Бєлінський

​

Дитина народилася... А якою вона виросте? Чи буде вона працьовитою, доброю, чесною, чи любитиме й шануватиме своїх батьків, чи здатна буде відповідати за себе і свої вчинки, як вона ставитиметься до себе і оточуючих, яким буде її життєвий вибір, якими будуть її поведінка і місце в суспільстві, іншими словами, чи буде в майбутньому дитина морально зрілою особистістю?

Хто ж і коли має розпочати моральне виховання дитини?

​

Відомо, що засвоєння норм моральної поведінки почи­нається ще в ранньому дитинстві. Спостерігаючи за по­ведінкою батьків, дитина вчиться творити добро, виявляти лю­бов і симпатію до інших людей, вчиться бути працьовитою і скромною, чесною і справедливою, щедрою, ввічливою, вит­риманою. Ви, батьки, вчите любити рідну землю, шанобливо ставитися до її краси і багатства. Ви є першими вчителями людського співжиття. Отож, дорогі батьки, ви є першими вихо­вателями дитини, і розвиток моральності дітей — одне з най­важливіших ваших завдань.

​

Діти, особливо молодшого шкільного віку, які правильно розвиваються і в яких є всі передумови для розвитку мораль­ної поведінки, сприймають батьків, вихователів, вчителів як носіїв усього найкращого, на яких бажають бути обов'язково схожими. Дітям хочеться пізнати великий, невідомий світ. Засвоєння правил поведінки, бажання робити те, що роблять дорослі, — важливі мотиви позитивної поведінки дітей. Ураху­вання саме цього спонукання дає позитивні наслідки, адже допомагає вам, як батькам, не лише залучати дітей до вико­нання різних завдань, а й полегшує формування в них навичок моральної поведінки.

​

Провідним мотивом такої моральної поведінки у дитини молодшого шкільного віку є схвалене ставлення до їхньої поведінки. Батькам знайома радість дитини, яку похвалили. Діти дуже часто звертаються до батьків, щоб переконатися у пра­вильності, загальній корисності своїх дій. Тому підкреслення дорослими успіхів дитини під час виконання нею різних дору­чень і після зробленої справи викликає позитивні переживан­ня і сприяє її моральному зростанню.

​

Дії дорослих не викликають жодного сумніву, і дитина, як правило, охоче сприймає зауваження, нагадування. Під впли­вом вимог дорослих у неї формується вміння стримувати себе, контролювати власну поведінку, протидіяти негативним впли­вам. Проте багато дітей, як відомо, поводять себе відповідним чином лише у присутності дорослих, в особливо відповідаль­них ситуаціях або через побоювання покарання. Коли діти позбавлені контролю, вони часто забувають, що повинні себе стримувати, не можуть подолати свою імпульсивність. Така залежність поведінки дітей лише від зовнішніх впливів (на явність чи відсутність дорослих) свідчить про ще недостатню сформованість стимулів стійкої моральності.

​

У дітей 3—4-го класу з'являється нове ставлення до себе — вони вже можуть оцінювати свої вчинки, їхня поведінка стає більш свідомою і обдуманою. Певна частина дітей самостійно намагається поліпшити поведінку, займаючись самовихо­ванням.

​

Позитивну поведінку забезпечують вже не зовнішні впли­ви, а внутрішні спонукання — розуміння непристойності чи не­гативності вчинку, незадоволення собою й бажання удоско­налити свою особу, вболівання за честь колективу. Така регу­ляція поведінки — це вже ознаки справжньої моральності.

​

Але процес виховання дітей — складний і довготривалий. Наші дії, вчинки, ставлення до роботи та до інших людей, наша особистість в цілому — все малюки сприймають, все навко­лишнє впливає на них. Однак важливо пам'ятати, що кращі людські риси формуються в тих випадках, коли дитина стає співучасником виховного процесу, союзником дорослого. Без активності дитини, її зацікавленості в тому, щоб навчитись певним правилам поведінки, виховні впливи дорослих не бу­дуть давати належних результатів.

​

Також одна з ознак моральної вихованості — відповідальне ставлення до обов'язків. І дорослим треба знати, що потрібно і можна вимагати від дитини певного віку, а що вона ще не в змозі виконати.

Так, часом можна спостерігати, як мати складає книжки у портфель учневі третього класу. Виховання відповідального ставлення до навчання було б успішним, коли б до наступного дня у школі дитина готувалася сама вже починаючи з першо­го класу.

Від дітей, наприклад, старшого дошкільного віку треба ви­магати, щоб вони самостійно одягались, прибирали за собою іграшки, самі організовували ігри, не порушували відпочинку дорослих тощо. Діти молодшого шкільного віку повинні вже старанно виконувати обов'язки, покладені на них у школі та сім'ї і ходити без нагадувань до магазину, допомагати батькам по господарству, стежити за своїм одягом тощо.

Вам, шановні батьки, важливо враховувати, коли можна вимагати обов'язкового виконання свого розпорядження, а ко­ли ви повинні подумати над тим, чи правильна сама по собі вимога до дітей, чи може вона бути ними виконана, які труднощі вона може викликати.

​

Закінчуючи лекцію, хочеться зазначити, що є дуже багато способів взаєморозуміння між батьками і дітьми та впливу батьків, сім! на дітей. Все інше, як мистецтво артиста на сцені, досягається важкою працею, солоним потом, недоспаними ночами, розладнаними нервами, розчаруваннями й невдача ми, і знову пошуком. Як я вже говорила, батьки, як актори на сцені, можуть бути талановиті й безталанні, яскраві, сірі, без­барвні. Проте коли на виставу бездарних акторів ми можемо й не піти, то в сім'ї батькам і дітям треба жити весь час поряд од­ним життям. Тому ви, батьки, повинні постійно думати і дбати про своїх дітей, знаходити з ними спільні інтереси, йти до високості духу, оволодіння усіма багатствами теплих, щирих і сердечних взаємин у сім'ї. Іншого шляху, ніж самовдоскона­лення, збагачення своєї душі, освоєння знань, і не обов'язково книжкових, і щоденна праця з дітьми, просто немає.

Вчитель: Багрін Ж.Л.