У ці березневі дні ми відзначаємо важливу подію – визволення нашого села Білоусівка від німецько-фашистських загарбників. Учні та  вчителі Білоусівської школи поклали квіти пошани до пам’ятника загиблим воїнам, провели лінійку та вшанували героїв хвилиною мовчання.

​

Пам'ять… Вона нетлінна і вічна. Вона звертається до нас зі старих фронтових фотографій, з тих речей, що зберігають колишні фронтовики, і не дає забути жодної героїчної сторінки історії перемоги над ворогами.

 

Йшов березень 1944 року. Першими в село Білоусівка ввійшли бійці розвідки. Німці відступили на правий берег річки й зайняли оборону, обстрілюючи наступаючі регулярні частини Червоної Армії. У визволенні села брали участь: Шостий Гвардійський стрілецький корпус, 236-та Дніпропетровська стрілецька дивізія, 60-та Павлоградська стрілецька дивізія.

 

Бойові дії з визволення села, переправи військ на правий берег, подолання опору німецьких військ почалися з 18 березня 1944 року. Бої точилися у важких умовах, адже була величезна відлига і  бійці по груди потопали в болоті. Білоусівці допомагали військовим перетягувати пушки волами, а ті несли на руках снаряди.

 

У цих запеклих боях проявили себе героями командир артилерійської пушки сержант Денисов, котрий влучно розстрілював німецькі танки і самоходки; лейтенант Цигунов, старший лейтенант Попов. Повністю бої закінчилися 24 березня 1944 року, а 25 березня через село переправилась на правий берег річки Південний Буг 266-та Артемівсько-Берлінська стрілецька дивізія. Багато червоноармійців полягло під час визвольної операції та під час переправи через річку Південний Буг. Усі вони поховані у братській могилі (всього 83 воїна). Вдячні білоусівці  встановили пам’ятник у 1954 році, а в 1985 році його реконструювали. На мармурових плитах викарбувані прізвища 77 солдат, які загинули при звільненні села.

 

У   боях за Батьківщину протягом 1941 – 1945 років загинули 241 солдат і офіцерів, уродженців села Білоусівки.

 

 Коберняк Світлана Вікторівна,

педагог-організатор Білоусівської ЗОШ