Дуже часто батьки і вчителі скаржаться на неуважність своїх дітей. Саме в ній бачать причину поганого навчання.

       Увага — психічна функція, яка виявляється у спрямуванні й зосередже­ності на певних об'єктах. Увага є необхідною умовою ефективної діяльно­сті, запорукою успішного пізнання, навчання, праці, поведінки.

     На нервову систему як дитини, так і дорослої людини щохвилини впли­ває безліч подразників: світло, шум, звуки людського мовлення, відчуття голоду, болю, спраги, утоми. Усе це привертає нашу вагу.

      Виділяються такі основні типи уваги: мимовільна і довільна. Мимовільна увага встановлюється і підтримується незалежно від усвідомленого наміру людини. Довільна увага — це усвідомлено спрямована та регульована увага, в якій суб'єкт усвідомлено вибирає об'єкт, на який вона спрямовується.

        Формування уваги.

        Розвиток уваги в молодших школярів відбувається у процесі навчання та виховання. Вирішальне значення для організації уваги має уміння поста­вити завдання і гак мотивувати, щоб його сприйняв суб'єкт.

   Щоб сформувати новий акт довільної уваги, ми повинні, поряд із основ­ною діяльністю, поставити завдання перевіряти її, вказавши для цього кри­терії та прийоми, загальний шлях і послідовність. Все це починати потріб­но у зовнішньому плані, тобто не із самої уваги, а з організації контролю як певної (зовнішньої) предметної дії. А далі ця дія за допомогою поетап­ного відпрацювання доводиться до розумової, узагальненої, скороченої та автоматизованої форми, коли вона перетворюється в акт уваги, що відпові­дає новому завданню.

 Формування стійкості уваги може вироблятися шляхом контролю від­повідно до поетапного формування; починати можна з матеріалізованої форми, потім — у голосному мовленні і, нарешті, у формі зовнішнього мовлення про себе. Після цього контроль у школярів набуває завершеної форми у вигляді акту уваги.

    Отже, зробити дитину уважною — це передусім організувати її діяль­ність.

  Причини неуважності.

 Батьки й учителі часто скаржаться на неуважність дітей, особливо молод­шого шкільного віку. Причини неуважності — різні. їх слід знати, щоб успішно виховувати.

1. Неуважність нерідко є наслідком перевтоми дитини. Якщо вона пізно лягає

спати, якщо батьки перевантажують маленького школяра враженнями: дозволяють дивитися ввечері телевізійні передачі, часто водять у гості, — нервова система дитини збуджується. Школяр погано і мало спить, у клас приходить сонний. Сон — це охоронне гальмування.

1. Неуважність може бути наслідком порушення правильного дихання, а отже, й постачання мозку киснем. Аденоїди (поліпи), розростаючись, за­важають дихати через ніс. Дитина дихає ротом і це погано позначається на її працездатності. Якщо видалити аденоїди, то зникає постійна сонливість, а з нею й неуважність.

2. Найбільш поширена причина нестійкості уваги дітей — їх недостатня

розумова активність. Якщо дитина пасивно слухає тривалі пояснення дорос­лих, стійкість уваги швидко падає, і вона легко відволікається на щось інше. Коли дитина робить цікаву справу, коли в процесі роботи треба не лише слухати, а й щось робити (виконувати дії з матеріалом), то її увага отримує величезну підтримку. Розумова активність, підтримувана практичними дія­ми, є основою стійкої уваги. Увага підтримує мислення. Коли під час вико­нання завдань немає матеріалу для мислення дитини, дорослий не доб'єть­ся стійкості уваги, скільки б разів він не звертався до дитини із закликом бути уважним.

1. Неуважність може бути наслідком неправильного виховання дітей. Коли занадто дбайливі батьки купують дитині дуже багато книжок та іграшок, рано й часто водять її на виставки, у музеї, театри, вона звикає до постійної зміни вражень. Не встигаючи розібратися в них, не маючи змоги вдуматися в те нове, що кожного дня їй показує дорослий, дитина звикає до легкого поверхового ознайомлення із довкіллям, її увага стає поверхневою. У таких випадках дорослим потрібно вміти показати вже знайомий предмет, явище природи з нового боку, "відкривати" дитині ті якості, особливості й зв'яз­ки, яких вона раніше не бачила.

2. Неуважність — це й негнучка увага, відсутність уміння переключатися з одного предмета на інший. Читаючи під час перерви пригодницьку книжку, деякі учні класів не відразу можуть потім включитися в навчальну ро­боту. Вони здаються неуважними лише тому, що занадто зосереджені на іншому. Подібне часто спостерігається у дітей з інертним, флегматичним типом темпераменту. Потрібна пауза, щоб дитина переключила свою увагу на новий зміст.

3. Виховання уваги — це виховання почуття відповідальності та трену­вання вольових зусиль. У дитини потрібно поступово й наполегливо вихову­вати прагнення домагатися мети. Необхідно цілеспрямовано формувати навичку бути уважним, вірити у свої сили.

4. Важливо виправляти увагу дитини, виховуючи спостережливість. Учити дитину спостерігати на уроці, вдома, на природі, вчити орієнтуватися на вулиці, дотримуючись правил дорожнього руху.

Привчайте дитину робити не лише те, що їй цікаво, а й те, що не привер­тає уваги, але знадобиться їй у житті.

Класовод учнів 1 класу:

Остапенко Світлана Вікторівна